| |
Вагоме місце у роботі з дітьми посідає казка. Казка – це
активна естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини – її
розум, почуття, уяву, волю. Без казки не можна уявити дитинство. «Казка – це
образно кажучи, свіжий вітер,що роздмухує вогник дитячої думки й мови. Діти не
тільки люблять слухати казку, вони творять її». В.Сухомлинський вважав, що без
казки – живої, яскравої, яка заволоділа свідомістю й почуттям дитини,-
неможливо уявити мислення і дитячого мовлення, як певного ступеня людського
мислення й мови. Чутливість до радощів і горя інших виховується тільки у
дитинстві, бо у цьому віці серце особливо відкрито до людських страждань, горя,
туги, самотності. Дитина легко уявляє себе на місці іншої людини. Завдяки казці
дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. І не тільки пізнає, а й
відгукується на події і явища навколишнього світу, висловлює своє
ставлення до добра і зла. З казки черпаються перші уявлення про справедливість
і несправедливість. Казка виховує любов до рідної землі, вона – творіння
народу. В.Сухомлинський не тільки розкрив високу мудрість казки,
а й показав, що казка – це друг і вчитель дітвори, вона допомагає їм краще
пізнати навколишній світ, робить їх добрими, людянішими, викликає бажання
пронести чудові риси позитивних персонажів через своє життя. Без казки, без гри
уявлення дитина не може жити, без казки світ перетворюється для неї на гарну,
але все-таки намальовану на полотні картину: казка примушує цю картину ожити. Досвідчений учитель-практик і тонкий психолог
В.Сухомлинський бачив у кожній дитині особистість, тонку душу поета, щоб у ній
заграла поетична струна, відкрилося джерельце творчості. Першими творчими
роботами, які складає дитина, мабуть були казки про те, що дитина бачить,
переживає, чим переймається. Діти ніколи не складуть казку, якщо не надихнути
їхню думку, коли вихователь сам, на їхніх очах, не створюватиме її. Для цього
треба спостерігати й помічати численні зв’язки і явища, щоб пробудилась думка,
вилилась у твір чи казку. Багато треба докласти сил, щоб зробити дітей думаючими,
розвиненими, добре встигаючими. Розвиток розуму необхідно дитині не тільки для
праці, а й для повноти духовного життя. Тому необхідно різними засобами в юні
роки розвивати інтелект, а знання, які інструмент розумного виховання, мають
шліфуватися в продуктивній праці, дослідницькій роботі, самостійному вивченні
життєвих явищ, у спробах літературної творчості. За переконанням В.Сухомлинського, саме казка є духовним
багатством народної культури. Дітей слід виховувати розумними, допитливими,
кмітливими; утверджувати в їхніх душах чутливість до найтонших відтінків думки
й почуття інших людей, надихати її розум красою слова, думки. У своїй школі педагог створив чудово оформлену Кімнату
казок, яку часто відвідували діти. Учні з нетерпінням чекали наступної подорожі
до таємничої кімнати. У ній було створено атмосферу, що вводила дітей у світ
казок, декорації. Час від часу, залежно від того, які казки читалися чи
інсценізувалися, обладнання в кімнаті змінювалося, бо кожна картин, кожний
наочний образ, за словами вченого, загострюють сприймання художнього
слова, допомагають розкрити ідеї казки. У Кімнату казок В.Сухомлинський водив
дітей щотижня чи раз на 2 тижні, щоб не перенасичувати естетичної потреби. Дитячу літературну творчість В.Сухомлинський вважав вагомим
засобом творчого розвитку, народження думки, образного мислення – умовою
повноцінного інтелектуального розвитку. «Дитина навчається складати твір
тільки в тому разі, коли кожне слово перед нею – як готова цеглинка, якій
заздалегідь приготовлене місце. І діти вибирають ту єдину цеглинку, яка
підходить у цьому випадку» Важливою умовою розвитку у дітей літературної творчості є
колективна діяльність. «…Маленький спалах творчості
перетворюється в яскраве сяйво; думка однієї дитини будить думку інших…
Колективне спостереження явищ природи, колективне захоплення й одухотворення –
це, образно кажучи, настроювання струн мислі на вірний лад звучання оркестру…
За найбільшу творчу знахідку в своїй педагогічній майстерності вважайте ту
мить, коли дитина сказала своє слово. В цю мить вона не тільки піднялася на
одну сходинку в своєму інтелектуальному розвитку… Виховний смисл цієї творчості
полягає у тому, що все це відбувається в колективі. Людина відкривається перед
людиною, натхнення породжує натхнення, розум впливає на розум, радість стає
новим джерелом радості» Тривалі роки роботи в школі привели В.Сухомлинського до
переконання, що в ранньому шкільному віці слово, різні види роботи нам ним не
тільки розвивають мовлення й мислення дитини, а й мають великий виховний і
освітній потенціал. У наші дні, коли весь світ перебуває на межі екологічної
катастрофи, коли під загрозою майбутнє людства, кожна людина не замечуватиме,
що екологічне виховання й освіта – чи не найбільш актуальні питання сучасності. Бережне ставлення до природи і до себе має стати
одним із критеріїв оцінки моральних цінностей людства. Найбільш сприятливий період для розв’язання завдань
екологічного виховання – то дитинство. Маленька дитина пізнає світ з відкритою
душею й серцем, і яким буде ставлення до цього світу, чи навчиться вона бути
господарем, що любить і розуміє природу, залежить від її виховання в сім’ї. Сьогодні наша спільна земля, наша планета у небезпеці, і
захистити її від катастрофи може тільки людина, яка може почути дихання листя й
пісню коника-стрибунця, дзвін срібних дзвіночків у бездонному літньому небі,
пісню жайворонка, може слухати музику природи. Таку людину ми маємо виховати,
збагатити її знаннями, навчити бути милосердним, любити й берегти свою землю,
розумно користуватися своїми багатствами. Основні завдання екологічної культури дошкільнят.
Лише у спілкуванні з живим світом дитина має змогу
заглибитись у безмежне багатство природних явищ, їх невичерпну красу. Вона
вбирає у себе барви, звуки й пахощі природи, захоплює загадковістю, співчуває
всьому живому. У такому творчому процесі діти оволодівають «абеткою» емоцій. «Слово має настроювати чутливі
струни серця, тобто збагнути мову почуттів. Я знаходив слово, яке б виразило
якусь яскраву рису оточуючого світу, що відбивається в нашій емоційній пам’яті.
З допомогою слова створював картину, яка пробуджувала спогади про пережите, і
відчуття, й слово, добуте з глибин емоційної пам’яті, настроювало струни серця
на сприймання музики». Умова – доброзичлива атмосфера, в якій вони мають
перебувати весь день. Отже, дорослі повинні бути щирими і безпосередніми, як
діти, коли розглядаються зорі на небі, всміхаються першій весняній квітці,
радіють барвам осені. Тематика екологічних занять може включати такі
проблеми. -
Забруднення навколишнього середовища, його причини й наслідки. -
Боротьба із забрудненням води, повітря, ґрунту. - Охорона
рідкісних видів рослин і тварин. - Вплив діяльності
людини на навколишнє середовище. - Правила
поведінки в природі. -
Екологічна безпека дошкільнят. - Промені
сонця грають у краплинах роси. - Подорож
краплі води. - Як
квіти зустрічають схід сонця. - Як
ховаються від негоди метелики тощо. Метою тематичних занять у природі є установка: дивитися і
помічати, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити. Треба, щоб «кожна з названих тем несла дитині безліч
відкриттів, зроблених нею самостійно, щоб дитина заглибилась подумки в якусь
деталь, зосередила на ній свою увагу, забула про все інше». Проводити такі заняття доцільно 2-3 рази на квартал. Ці
заняття краще проводити інтегрованими, тобто поєднувати їх з валеологією,
навколишнім світом, математикою, музикою тощо. Ігровими персонажами може бути
Ромашка, Барвінок, Пролісок, Цибулино, Гномик та інші. Екологічні екскурсії та прогулянки. Роботу, розпочату на заняттях, обов’язково проводжувати в
інших формах: -
екскурсії; -
екскурсії-походи; -
екологічні прогулянки. Ці форми роботи можуть виступати як однією з форм
підготовчої роботи до заняття на наступний день чи служать для закріплення
набутих знань на занятті. Наприклад, перед вивчення теми «Забруднення повітря»
доцільною буде прогулянка по вулиці; спостереження за рухом автомобілів,
екскурсія до котельні чи промислового підприємства. Ці екскурсії дають
можливість побачити залежність між інтенсивним автомобільним рухом та станом
атмосфери. Екскурсія та прогулянки можуть слугувати і самостійним
джерелом еколога – природних знань. Вони організовують з метою показу
старих та рідкісних дерев, їх співіснування з рослинним, тваринним
світом, із метою показу цікавих об’єктів рельєфу; показу рослин або тварин,
який мало в даній місцевості, або їх занесено до Червоної книги; праці людей у
природі, їх діяльності з охорони довкілля. Екскурсії слугують також для
узагальнення знань про певні екосистеми – такі, як ліс, парк, водойма, луки,
наочного вивчення наявних у них екологічних зв’язків. Цікавим методом формування екологічної культури
дошкільнят є ведення екологічних спостережень. Його мета – дати можливість
безпосередньо поспілкуватись з живим об’єктом, розглянути його закласти основи
для появи у дітей емоційно-позитивного, турботливого ставлення до даного
об’єкта чи явища. Внаслідок спостережень різних явищ, у дітей «зливалися в
органічній єдності образ, емоція, слово». Цінність спостережень – у безпосередньому спілкування з
природою. Початок спостереження треба проводити особливо емоційно, цікаво
і передавати відношення до об’єкта, який спостерігається. Тут варто
використовувати яскраві описи й порівняння, не зразу ставити запитання.
Наприклад, рослину за будову, тварину за поведінку. Підвести підсумок і щось
залишити на завтра, щоб була цікавість. Цікавими й результативними є досліди самих дітей, їхні
«відкриття». «Може маленька дитина повторює
те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її
власних розумових зусиль, – вона творець; її розумова діяльність і творчість». І як результат – дитина отримує нові знання. Наприклад,
ллючи воду на шматок мила, грудку цукру, землю тощо ми примушуємо воду
змішувати з цими речовинами, розчинати деякі з них, цим самим забруднюючись.
Ефективно використані ігрові форми проведення дослідів за участю героїв:
Світлячок, тітонька Природа, дядько Вітер, Капітошка, Чарівник-неведимка тощо.
Обов’язково треба ставити пізнавальні завдання у формі проблемного запитання,
вислухати дитячі гіпотези, чітко визначати умови його проведення, обговорити
його результати. Дитяче серце чутливе до заклику творити красу й радість
для людей – важливо тільки, на думку В.Сухомлинського, щоб слідом ішла праця.
Якщо дитина відчуває, що своїми вчинками приносить радість ближнім, то змалечку
навчиться узгоджувати власні бахання з інтересами людей, а це важливо для
виховання доброти й людяності, самодисципліни, без якої немає совісті, немає
справжньої людини. У багатьох сім’ях батьки усвідомлюють значення залучення
дітей до посильної трудової діяльності з раннього віку і сприяють тому, щоб
вони вміли себе обслуговувати, берегти речі, які для них придбали: одяг,
іграшки тощо, вміли доглядати за рослинами та домашніми тваринами. «Розвиток дитини на кінчиках її
пальців, – стверджує Сухомлинський, – … наші першокласники мають свої грядки –
спеціально для того, щоб гармонійно зливалися ці три речі – басити,
спостерігати і думати. Розумна, одухотворена думкою і подивом праця – це та
глибина, на якій тримається човен думки. Розумні руки творять розумну голову;
самостійна думка як вогонь від іскри, народжується тому, що маленька дитина,
доторкаючись до природи не байдужим спостерігачем, а трудівником, відкриває
числення «Чому?» і дає на них відповідь знов таки споглядаючи, спостерігаючи». Наші дошкільнята доглядають квіти, акваріуми, працюють з
вихователем на квітниках, овочевих грядках. Діти навчаються користуватися
інструментами для роботи на ділянці. Під час роботи діти ознайомлюються з
правилами безпеки і культури праці, особистої гігієни під час виконання
сільськогосподарських робіт, охорони навколишнього середовища, з правилами
поведінки в природі: -
Найкраща квітка та, що квітує там, де росла. Не зривай квітку – вона зів’яне. - Кожний
зелений листок, кожна травинка виділяє в повітря кисень. Ним ми дихаємо, без
нього нема життя. Не топчи, не зривай рослин! - Не лови
барвистих метеликів, що літають над квітами. Вони схожі на казкові літаючі
квіти і нікому не завдають шкоди. Не лови метелика – він загине. - Красу
слід приймати серцем. - Щоб
згубити молоде дерево, потрібно хвилини, а виростити – роки. Не ламай гілки
дерев і кущів. - Гриби –
отруйні для людини , для лісових мешканців – ліки і харч. Чим більше в лісі
різних грибів, тим він затишніший, в ньому краще й швидше ростуть дерева. Не
зви без потреби грибів. - Ніщо
так згубно не впливає на все живе, як вогонь. Байдужість, що призвела до пожежі
– злочин і перед природою, і перед людьми. Простеж, щоб у лісі не залишилось
навіть іскри від багаття. Не випалюй минулорічну траву. -
Покинута консервна банка, скло можуть поранити лісового звіра, призвести до
його загибелі. Не залишай слідів свого перебування в природі. Нехай твоє місце
відпочинку буде чистим. Рештки їжі залиш для пташок на сухих сучках, для звірів
на пеньку, комах на землі. - Не
галасуй у весняному лісі, не включай надто голосно музику. Краще послухай
голоси лісу! - Якщо ти
знайшов гніздечко – не зачіпай, бо пташка може покинути його, навіть якщо там
відкладено кілька яєць. Спостерігай за гніздом потайки, і ти помітиш багато
цікавого! -
Найчистіша і найсмачніша вода – джерельна. Подивись, як схиляються над джерелом
трави, квіти, кущі й дерева. Вони оберігають його від посухи, захищають від
пилових бур. Не скаламуть джерело! Охороняй його чистоту» чиста вода – велике
багатство. Природа щедра до нас. Що ми маємо – усе від неї. Ти
відплати їй своєю добротою, увагою, чесним поводженням і вона стане ще
щедрішою. На території дитячого закладу необхідно створити
еколого-розвиваюче середовище. Наявність таких куточків дозволить наочно
показати взаємозв’язок з природою. Це може бути дитячий город, квітник, сад,
берізка на майданчику тощо. На екологічній стежині є різні ділянки, такі як
«Зелена аптека», «Квіти моєї України», «Весела галявина». Ці тематичні куточки
спостерігаються поступово, постійно доповнюються новими елементами.
Розпочинають роботу на екологічній стежині з організації прогулянки,
передбачаючи відпочинок дітей на веселій галявині, обов’язково з сюрпризним
моментом. Під час відпочинку вихователь спостерігає: чи правильно
діти поводяться в природі, уважні чи байдужі вони до мешканців стежини,
спокійні чи галасливі, помічають забруднення території чи ні, чи виявляють
готовність прибрати територію, чи вміють це робити. Запитайте у дітей, чи весело,
радісно було їм на цій стежині, яку б ділянку хотіли відвідати наступного разу.
Доцільно проводити на екологічній стежині цільові прогулянки. Наприклад:
«Карнавал осіннього листя», «Зустріч з зимою», «Музика весни», «Перші квіти»,
«Роса на траві і квітах», «Сонце – джерело життя на землі»,
«Бджілка-трудівниця», «Якою буває вода» тощо. Організація цікавої пізнавальної, ігрової, дослідницької,
трудової та природо-охоронної діяльності на екологічній стежині сприяє у
дошкільників основ екологічної культури. Екологічні виставки, конкурси
формуванню для закріплення знань планують в кінці вивчення теми не частіше
одного разу, в квартал. Можна організувати виставку дитячих малюнків,
ілюстрацій до кожної пори року. Доречні виставки до дня птахів, місяця тиші, тижня
чистої води, міжнародного дня охорони природи тощо. В екологічних конкурсах
діти можуть проявити свою актуальність, показати свої знання. Це можуть бути
словесні: складання казок, вірші, загадки, прислів΄я, приказки; графічні:
моделі, ребуси,кросворди; пантомімічні: наслідування художньої поведінки
тварин. Широкому перевтіленню, відтворенню та усвідомленню знань
про природу сприяють різноманітні сюжетно-рольові ігри, інтелектуальні,
рольові, дидактичні ігри на природничу тематику. Наприклад: «Червона книга»,
«Яка річка чистіша», «Оціни вчинок» тощо. Не менш цікавий ігровий прийом, як отримання листів-скарг
від мешканців саду, лісу, городу. Читаючи їх, діти задумуються, як потрібно
берегти ї охороняти природу, щоб зберегти планету в цілому. Цікавим і корисним є метод використання художнього слова:
читання художньої літератури, казок, легенд, загадок, прислів΄ії на природну
тематику, бо вони не лише збагачують розум, а й хвилюють душу. Одну з найважливіших і філігранно точних граней
педагогічної професії В.Сухомлинський вбачав у тому, що вихователь навчає і
виховує передусім не тими чи іншими методами або прийомами, а неповторністю
своєї індивідуальності, особистісними якостями. За його глибоким переконанням,
будь-який метод чи прийом без одухотворення живою думкою й пристрастю педагога
залишається мертвою схемою. Місія педагога, у поглядах В.Сухомлинського, полягає в
тому, щоб бути творцем дитячого щастя, лікаря і зцілителем дитячих душ. «Педагог без любові до дитини –
це все одно, що співець без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття
кольору». Як і Іван Франко, Василь Сухомлинський вважав, що
справжній учитель завжди має бути учнем. Василь Олександрович наголошував: «Найголовніша наша турбота – нехай не бідніють джерела,
які живлять струмок наших знань. Джерела ці – книжки. Багате життя в світі
казок. Неможливо бути педагогом, наставником, якщо у вас немає свого –
неповторного, глибоко особистого життя в світі книг… одне з найважливіших
виховних завдань полягає в тому, щоб відчинити перед дитиною двері в наш світ
книг, ввести її в цей світ з малих років. Найкрасивіше і найтонше, найрозумніше
і найсильніше, чим нам треба продовжувати себе в своїх вихованцях, це шанобливе
схилення перед книгою, закоханість у книгу». Тож давайте відкриємо книгу В.Сухомлинського «Казки школи
під голубим небом», де зміст художніх творів-мініатюр сприяє зародженню у
дитячих душах високих моральних, гуманістичних почуттів – любові до своїх
батьків, рідних, поваги до людей похилого віку, милосердя до немічних і
нещасних, ми зустрінемось з чарівним миром природи, послухаємо музику весни, як
розмовляють квіти. Список використаної літератури
|
